Конфлікт трапляється в точці зіткнення інтересів, коли два різних погляди на одне й те саме зіткнулися та мають протилежний один одному контекст. Тобто ці погляди взаємовиключають один одного.
Часто ми бачимо не дуже красиву картину, коли те, що було на початку звичайним конфліктом інтересів переростає в суперечку. В цій суперечці люди перестають чути один одного. Ще гірше, коли ця суперечка переходить в сварку і люди вже забули навіть з чого починали, підтягуючи якісь інші теми, факти тощо.
Чому так виходить та як зробити так, щоб конфлікт був конструктивним та мав добре завершення.
Найголовніше, що заважає людям бути конструктивним – це емоції, сильні та неконтрольовані, які як вихор підхоплюють та закручують в коловорот суперечливих емоцій та почуттів. Людина часто навіть не помічає, як вона вже емоційно реагує та втягнута в словесну перепалку. Так відбувається, коли людина відчуває загрозу. Свою думку іноді ми ідентифікуємо зі своєю особистістю в цілому. І тоді протилежна думка іншого може зчитуватися, як напад на нас особисто, як зневага та знецінювання нас як особистості. Наші погляди атакують, значить атакують і особистість в цілому. Нормально – це коли моя думка може мінятися, але не я. Відчуття загрози своїй цілісності може йти корінням в минуле людини, коли був такий досвід, що від його думок відмахувалися, не сприймали або ще гірше висміювали.
Коли людина відчуває таку загрозу, спочатку вона дуже лякається, а далі її природньою реакцією буде «бий чи біжи». Якщо людина усвідомлено чи не дуже «біжить» з конфлікту це виглядає так: уникнення, небажання далі розмовляти, «давай закриємо цю тему», «я не хочу про це говорити» та т.п. Реакція «бий» як раз виглядає як відстоювання себе через свої погляди, це стає принциповим питанням, щоб не зазнати негативних почуттів та знову не бути знеціненим, стає важливим відстояти свою думку, відстояти себе будь якою ціною.
Тож, уявляємо як по обидві боки є ті, хто дуже особисто сприймає конфронтацію опонента. Чують вони один одного? Ні, вони зараз в емоційній воронці, яка закручує. Як спробувати почути один одного?
Неконструктивна розмова:
– Різні погляди стикаються на межі інтересів
– Конфлікт
– Сутичка, словесна перепалка
– Сварка.
Конструктивна розмова:
– Різні погляди стикаються на межі інтересів
– Конфлікт
– Зупинитися, поміти себе, відчути, як мені зараз. Чи можу я дати собі час, подивитися на іншого, прислухатися, що він зараз хоче донести.
– Пам’ятати про те, що кожен має право на іншу думку, вона може не співпадати з моєю, але нас обох це не руйнує. Можливо, є багато спільних поглядів між нами і не зійшлися ми тільки в одному з них. Як в молитві засновника гештальт-терапії Ф. Перлза:
– Я це Я, а ти це ТИ.
– Я роблю свою справу, і ти робиш свою справу.
– Я в цьому світі не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням,
– І ти на цьому світі не для того, щоб відповідати моїм.
– Ти це ти, і я це я,
– І якщо нам довелося знайти одне одного – це чудово.
– А якщо ні – цьому не можна допомогти.
Людей з такими ж самими поглядами ми зчитуємо, як своїх. Знайоме відчуття, коли знайомишся з людиною, ділишся з нею якимись своїми думками і він відгукується на них особистою згодою «так, точно, теж так думаю». І ця людина потрапляє ніби в коло «своїх». Ми однодумці, тож нам легше спілкуватися. Складне стає тоді, коли в цього однодумця може раптом виникнути зовсім інша думка, протилежна від нашої стосовно якогось окремого питання. І тут ми можемо потрапити в пастку, що може привести до погіршення стосунків. Перше, це поєднати знов ж таки окрему, не відповідну нашим поглядам думку, зі всією людиною. Тобто, винести її за коло «своїх» і можливо лишитися хорошого друга. Друге, якщо все ж таки стосунки хочеться зберегти, намагатися людину переконати. По відчуттях, несвідомо повернути її в коло «своїх» в своїх же уявленнях. І перше, і друге може привести до непорозумінь та ще більшого напруження в стосунках.
Тож, кращим варіантом буде прийняти людину такою, якою вона є. Прийняти те, що вона може мислити по іншому, дивитися на деякі речі по-іншому. Але в цілому ця людина важлива для нас і стосунки з нею важливо зберегти. Що спільного між двома більше, що ця людина, як і всі ми багатогранна і все ж таки інша, не повне наше віддзеркалення і це добре.
Це дар, коли завдяки близький людині ми матимемо змогу подивитися на речі з різних боків, а не мислимо, ніби однією головою на два тіла.
Різниця в поглядах народжує цікаві дискусії, що стимулюють нас мислити ширше, обмірковувати ті чи інші питання та допомагають формуванню комунікативних навичок, вмінню виражати свої почуття та керувати ними, здібністю до критичного мислення.
І головне, зберігати хороші стосунки, якщо ми сприймаємо це не тільки як виклик, а як можливість зустрітися нашими різницями.
